Трагедія 1947 року в Жуківському лісі

23 січня 1947 року в Жуківському лісі на Бережанщині обірвалися життя чотирьох незламних людей. У нерівному бою з московськими окупантами загинули: Микола Арсенич (Михайло, Арсен, Березовський, Григір, Дем’ян, Максим, Микола) — творець військової контррозвідки ОУН, єдиний генерал безпеки УПА; його дружина; охоронець та зв’язкова Центрального Проводу ОУН і Романа Шухевича — Марія Римик (Наталка, Маруся, Марія). Про її долю було мало відомо через надвисокий рівень конспірації: вона належала до найвужчого кола довірених осіб Проводу, мала зв’язок з Головою Служби безпеки (СБ) ОУН Миколою Арсеничем та крайовим референтом СБ ОУН Григорієм Пришляком (Мікушка, Маріян).

Високий ієрархічний статус та повноваження Марії Римик як ідеологічного вишкільника підпілля підтверджуються дослідженням П. С. Федоришина у праці «У водовертях Серету», де на основі свідчень Юлії Сусь зафіксовано, що саме вона виступала головною під час сакральної процедури прийняття присяги новими членами ОУН на Ковалевій горі.

Микола Арсенич мав репутацію одного з найкращих конспіраторів ОУН. Саме під керівництвом Миколи Арсенича-Березовського почала створюватися та розбудовуватися ефективна мережа територіальних органів СБ ОУН. Відбулася розробка та удосконалення форм і методів розвідувальної та контррозвідувальної діяльності.

Завдяки Арсеничу СБ ОУН стала ключовим інструментом виживання українського визвольного руху й під його керівництвом залишалася боєздатною навіть в умовах масштабних ворожих операцій. Мережа СБ ОУН мала струнку побудову і діяла практично незалежно від інших ланок підпілля. Апарат СБ ОУН здійснював контррозвідувальне забезпечення конспіративних ліній зв’язку.

У 1946 році рішенням Української головної визвольної ради (УГВР) Миколу Арсенича нагороджено Золотим Хрестом Заслуги УПА.